Сайт для любителей путешествий по просторам родной страны

 

История форта

взято с сайта ukraine.kingdom.kiev.ua



Побудований наприкінці 19ст. На його відкритті був присутній цар Олександро ІІІ. Розміщений як форт ще називають "Нова дубенська фортеця", над рікою Іквою. Товщина мурів досягає 5м. Форт має три поверхи на землі і стільки ж під нею. Чисельні тунелі, переходи, сховища, казарми. Прогулюючись тут слід бути обережним дуже легко заблукати в лабіринтах форту та попасти в колодязі-провалля, тим більш що форт в аварійному стані. Місцеві кажуть, що можна було раніше потаємними підземними ходами вийти на Дубно.

От що я знайшла в інтернеті про форт копіюю сюда з звідси (текст мабуть перекладений з російської можливі помилки.)

"Форт-застава побудовано в 1885 – 1890 рр. силами головного інженерного керування при військовому міністерстві Російської імперії. Являє собою бетонно-земляне укріплення, виконане з застосуванням цегли, цементу, бутового розчину, чавунно-ливарних деталей, з яких складені ферми перекриття і герметичні двері, сходи, лази. У центрі чотирикутного в плані форту знаходилася двоповерхова казарма для господарських, складських і житлових приміщень гарнізону, що складався з артилерійської роти і штату коменданта форту. По периметрі трапецієподібної в плані казарми проходила полігональна за формою військова вулиця, що відокремлює її від безпечних казематів, що оперізували цю вулицю. Безпечні каземати підтримували насип головного фортечного валу.

На валу знаходилася вогнева позиція, що складалася з брустверів для гармат, банкеток для стрільців і тильних траверзів нагорі фортечного вала. Між ними розташовувався вал ганг – шлях для переміщення знарядь. У тильної частини форту знаходився прикритий шлях через головний рів, куди при необхідності висувався зі спеціальних казематів металевий міст Головний рів – сухий – був укріплений стіною. На стіні розташовувалися бойові бетонні каземати – кофри на вихідному північному, західному і південному куті.

Зовнішній земляний вал зроблений пологим і в підніжжі його передовий рів, укріплений металевими ґратами.

З Формуляра Дубенських укріплень складеного виконавцем робіт військовим інженером полковником Баумгартеном і інженерним чиновником титулярним радником Комаровим (1905 рік):

Гарнізон воєнного часу:
- артилерія – 1 рота;
- піхота - 2 роти.
Озброєння:
- 6-и дюймових знарядь /190 пуд/ - 10 шт.;
- легких польових гармат на клиневих мортирах – 8 шт.;
- 57 мм капонірних гармат Корденфельда – 8 шт.;
- 3-х лінійних кулеметів – 10 шт.;
- 8-и дюймових сталевих зразка 1877р. мортир вагою 200 пудів – 4 шт.;
- Ѕ - пудових / ?/ мортир – 10 шт.
Форт має форму чотирикутника зі зрізаним західним кутом, довжина ліній вогню бруствера 230 сажнів.
Усіх безпечних казематів – 105, з них:
- для житла гарнізону – 32,

- під лазарет –5,
- для госп. потреб – 4 ,
- під склади – 10,
- комплект фортечної артилерії – 5,
- під електричну і телеграфну станції- 4,
- під колодязь і бак для води - 2 ,
- покійницька-1,
- під сход, проходами і коридорами – 27,
видаткових порохових льохів –6. Приміщення для складів провіанту і всяких запасів можуть умістити 2 –місячний запас, необхідний для гарнізону форту. Усередині – 3 колодязі: одного відкритий, для постачання артилерійської роти водою в мирний час, один у безпечних приміщеннях для забезпечення холодильників при гасових двигунах 2-х електростанцій і один у безпечних приміщеннях для постачання водою гарнізону під час облоги, з водопроводом для накачування запасу води в баки ємністю в 3000 цебер.
Мостів - два: залізний висувний через головний рів форту для в'їзду у форт довжиною 10 сажнів, шириною в 9 футів: рік будівництва 1893 р., а також дерев’яний на зводах через Ікву по казенному шосе, що веде з форту до станції Дубно південно-західної залізн., довжиною 15,8 сажнів, шириною 2,8 саж., побудований у 1885 р.

Форт телефонізований у 1899 р.

Будівництва форту починається з моменту третього розділу Польщі в 1795 р., коли м. Дубно з окраїнами був приєднаний до Росії і з 1797 р. став повітовим містом Волинської губернії. Дубно став прикордонним містом.

Підсумки франко – російської війни 1870 – 1871 р. показали необхідність повного перегляду всієї системи інженерної оборони границь. Головною причиною змін у військово-інженерній думці була поява залізниць і могутньої артилерії. На початку 70–х років інженерний департамент військового міністерства, керований талановитим інженером-генералом Э.И.Тотлебеном, з огляду на стратегічні задачі країни, намітив і подав на розгляд ідею маленьких прикордонних фортець з метою прикриття зосередження і розгортання армій, що спізнюються до мобілізації. Він особливо підкреслював у доповіді 1871 р. важливість створення таких маленьких фортець поблизу Дубно і Проскурова, де у випадку війни з Австрією, користаючись залізничними коліями і Варшавсько - Київським шосе, можна буде зосереджувати під прикриттями цих фортець війська в Луцьку, Острозі, Меджибожі. Фортеці ці передбачалося побудувати на 4000 чол. Ця ідея одержала втілення через 14 років у видозміненому варіанті. Призначення цих фортець Тотлебен визначав так: “Наша мережа залізниць уже встигла з'єднатися з залізницями Західної Європи, що спонукує вчасно піклуватися про те, щоб у випадку війни не дозволити ворогу скористатися нашими залізними шляхами”. У цей же час військове міністерство доповідав Олександрові ІІ про необхідність створити 4 невеликі фортеці на лініях Вержболово – Вільна /згодом Ковно/, Лика-Граєво /пізніше Осівець/, Волочиськ – Жмеринка /передбачався Проскурів/, на Радзивилів – Брест – Бердичівській дорозі /згодом Дубно/.

Роботи по нарощуванню пагорба Дубенського форту почалися в 60–их роках ХІХ ст. Але тільки в 1873 р. була скликана особлива нарада по обороні границь Європейської Росії де було вирішено асигнувати на перебудову фортець 66 млн. руб. Тоді ж виступив Д.А.Мілютін з остаточним обґрунтуванням інженерної програми, де підкреслив необхідність прикриття Дністра і Дніпро – Бужського лиману шляхом створення зміцнень поблизу Дубно, Проскурова, Очакова і Ямполя.

Висновок Потрійного союзу 1879 – 1882 р. показав, що головна небезпека Росії загрожує з боку Заходу – Німеччини й Австро-Угорщини. Військове відомство вжило термінових заходів по інженерній обороні границь, сформульовані в мобілізаційному плані 1879 – 1880 р., складеному генералом Н.Обручевим, плані перетворення і переозброєння фортець із застосуванням далекобійної артилерії, затвердженому 27.Ш.1882. У 1884 – 1887 р. було проведене інспектування фортець і воно підтвердило необхідність зміцнити на західному театрі форт Дубно. У директивних рішеннях цього часу вказується: "Побудувати зміцнення перед Дубно, з метою перепинити ворогу доступ через Дубно по залізниці з Брід у Рівне. Форт – застава в Дубно був в основному побудований з 1885 по 1890 рік.

Керівником будівництва форту був призначений інженер-полковник Борисов під керівництвом якого з 1885 по 1890 р. були виконані всі основні будівельні роботи і проведені земляні роботи. Формуляр Дубенських зміцнень за 1899 р. складений військовим інженером-полковником Баумгартеном, що будував форт у 90-их рр., представляє історію його будівництва і може служити повноцінним історичним матеріалом для вивчення пам'ятника.

Под датою 1885 р. Баумгартен пишуть: “Дубенские укріплення початі будівлею восени 1885 р., згідно проекту, затвердженого 15 серпня того ж року. Загальний напрямок і вище спостереження в цілому будівлею зміцнень було зосереджено в Особою, Височайше затвердженої, комісії для зведення нових фортець і зміцнень на західній границі Імперії. Найближчий напрямок і спостереження за зведенням зміцнення було довірено військовому інженеру полковнику Борисову з присвоєнням йому прав і звання будівельника Дубенских укріплення”

Роботи вироблялися через підрядчика і постачальників. У 1899 р. підрядчик був звільнений від подальших робіт і при Дубенському будівництві засноване господарське відділення, що проводило подальші будівельні роботи. Тоді ж сформована Дубенська артилерійська фортечна рота. Командиром роти був призначений штабс-капітан Подрузський. Дубенське будівництво закрите і замість його для продовження робіт із пристрою форту був заснований господарський комітет під головуванням військового інженера-полковника Белікова. У 1890 р. форт оглядали члени царського прізвища, що свідчило про дійсну готовність об'єкта.

У 1891 р. хоз. комітет з добудування Дубенських зміцнень був перетворений у Тимчасове керування виконавця робіт на Дубенському форті. Начальником його залишився інженер Беліков. Роботи направлялися головним начальником інженерів, з керування якого надходили конкретні вказівки по будівництву – бетонуванню, озброєнню, установці герметичних затворів і т.д. 2 травня 1892 р. було засновано Дубенське інженерне керування замість тимчасового керування виконавця робіт. Головою його залишився Беліков.

У 1897 р. Беліков був призначений комендантом форту. Виконавцем робіт був інженер-полковник Баумгартен. Таким чином, можна припустити, що військовий інженер Борисов був автором форту і керівником його основних будівель, а участь у перебудовах приймали інженери Беліков і Баумгартен.

Розташування Дубенського форту випливало з його стратегічного призначення – обороняти зал.-дорожній і шосейний шлях з м. Кременца і Радзивілова, затримуючи супротивника до збору військ із прикордонної смуги, і забезпечувати базу відступаючим військам.

Зв'язок форту з місцевістю здійснювалася за допомогою висувного залізного моста довжиною в 10 сажнів і шириною в 9 футів, побудованого в 1893 р. Для приховання моста під час облоги форту було улаштовано по лінії східної потерні /підземного ходу/ одноповерхове приміщення під насипом, що з'єднувалося з безпечними казематами. У 1889 р. вироблялися роботи з розведення дерев і чагарнику на форту і навколо форту. Земляні насипи зміцнювалися також за допомогою підпірних стін. За зовнішнім валом розташовувався головний сухий рів у 6 саджений, котрий підтримувався контрескарповою стіною /висота 2.8 сажня, фасад виконаний у формі двох'ярусної галереї, з цегли/. У перший період будівництва на контрескарповій стіні були побудовані з цегли приміщення капонірів для подовжнього обстрілу рову. У 1896 – 1897 р. північний, південний і західний капоніри на вихідних кутах форту були розібрані і замінені бетонною стіною у формі такої ж двох'ярусної галереї…

Дощова вода зо рову приділялася по чавунних і гончарних трубах підземного водостоку в північну кінцівку форту. Насип валу була постачена водостоками і тут була посіяна трава для зміцнення ґрунту.

Загальна площа, займана фортом – 240 кв. сажнів /сажень – міра довжини: у Росії – 2,13 м. У Польщі – 1,72 м./

У 1895 р. у 4 казематах нижнього поверху в передній /західній/ частині були улаштовані прийомний спокій на 28 ліжок, операційна і дезинфекційна кімнати, лазня і пральня, там же хлібопекарня.

У правому кутовому казематі нижнього поверху центральної частини безпечних казематів був встановлений гасовий двигун і динамо-машина – для висвітлення тильної сторони форту. Для припливу повітря в ці каземати був улаштований вентиляційний пристрій. У безпечні каземати був проведений водопровід, що забезпечувався по підземному коридорі з колодязя в центральній казармі.

Гарнізонна фортечна церква побудована й остаточне обладнана в 1901 р. Вона розташовувалася в казематах центральної казарми по центрі західного її фасаду на рівні двох поверхів. Вхідний портал оформлений у виді арки, у центрі якої дверний проріз і по обох сторони від нього вікна з овальними завершеннями. Це з арсеналу художніх засобів розповсюдженого в той час російсько-візантійського стилю.

Верхня частина церкви імітує форми псковських дзвіниць ХШ ст. В оформленні стін використані прийоми т.зв. цегельного стилю, широко розповсюдженого в архітектурі суспільних будинків Росії наприкінці ХІХ в. Церква однокамерна. Перекрита напівциркульним зводом. Неф відокремлювався від вівтаря іконостасом, за яким був подіум для св. дарунків. Над входом у церкву розташовувалися поміст для хорів на консольно винесених балках.

У зведеннях про форт у цілому за 1905 р. указується, що каземати були призначені для бойових дій, для жител, госп. приміщень, складів, лазарету, операційної, дезкамери, моргу, туалетів, колодязів і бака для води. У казематах безпечного типу могло розміщатися 800 чіл. Усі вони були постачені вентиляцією й опаленням. У форту була улаштована каналізація, водопровід, спеціальна установка для спалювання нечистот.

Усі приміщення підземних виходів, каземати були освітлені електрикою. У порохових льохах електропроводка і лампи забрані в ізоляційні матеріали. У 1899 р. форт був телефонізований, як і багато інших фортець на західних границях Росії.

До 1900 р. форт використовувався як міцність-склад. Через велику концентрацію військ на південно-західній границі недалеко від Дубно царський уряд дотримував помилкової думки, що південно-західний напрямок менш небезпечно, чим північно-західний і центральний напрямки театру воєнних дій. Очевидно, виходячи з цього, форт був скасований, але не зруйнований, а перетворений у військову в'язницю, що стало причиною своєрідного казусу у військовій історії: форт у 1915 р. був залишений російськими військами, але зайнятий і використаний австрійськими. Форт був зайнятий між серединою 1915 і кінцем вересня 1915 р. Руйнування форту відбулися влітку 1916 р. під час Брусилівскього прориву на південно-західному фронті. А також під час бойових дій Першої кінної армії проти білополяків.

У період після першої світової війни форти закритого типу утратили своє колишнє значення і розглядалися тільки як ключова позиція від тієї чи іншої ділянки фронту.

У 1920 році форт намагалася взяти кавалерія С.М. Будьонного, проте наштовхнулася на запеклий опір польського війська.

У 60-их рр. робилися спроби Міністерством торгівлі і штабом Прикарпатського військового округу пристосувати форт під складські приміщення, але через вологість і випари збереження було неможливе.

. Сучасний стан спорудження добре описано в акті технічного стану форту складеному групою фахівців львівської комплексної архітектурно - реставраційної майстерні інституту “Укрпроектреставрації” після дослідження, проведеного на замовлення відділу в справах будівництва й архітектури Ровенського облвиконкому ще в 1983 році.

От витримки з цього акту:


Форт має в плані форму ромба зі сторонами до 240 м. Ззовні він оточений ровом глибиною до 6 м і шириною до 13 м. Рів оточений земляними валами, що укріплені кам'яними стінами. Ззовні стіни мають ширину до 3 м.

Зовнішні і внутрішні стіни... Утрати складають 25-30 %...Загальний технічний стан збереження стін можна вважати задовільним. Необхідні тільки незначні консерваційні роботи.

Підземні коридори ... До центрального ядра форту від земляних валів з півночі, півдня, сходу і заходу ведуть широкі пендусні коридори. Вхід у західний коридор зруйнований, перекриття самого коридору і приміщень, що примикають до нього, в аварійному стані /глибокі тріщини і висипи в зводах, ушкоджена гідроізоляція/. Зважаючи на те, що форт відвідується численними, неорганізованими групами туристів, з метою запобігання нещасливих випадків необхідно терміново закрити цю частину спорудження і, по можливості, ліквідувати аварійний стан перекриття...

Стіни і бічні перекриття коридорів викладені з цегли на цементному розчині. Підлоги бетонні, частково зруйновані... Входи і виходи в коридори мають збережені металеві коробки і гаки кріплення воріт.

Центральний корпус ...Кам'яне 2-поверхове спорудження має в плані форму трапеції ...

План спорудження вирішений у двох рівнях: західна частина корпуса на 2 м вище східній...

Могутні кам'яні стіни /товщиною до 2 м зовні викладені високоякісною цеглою і декоровані карнизами, пілястрами, арками. Обличчя кладки унаслідок зволоження значною мірою зруйновано. Віконні і дверні заповнення загублені цілком.

Під корпусом знаходяться три глибоких колодязі /діаметром до 2 м/, два з який засипані битою цеглою. Єдиний збережений колодязь, глибиною до 20м, з'єднаний підземною галереєю з західними казематами.

Вимощення /з каменю і бетону/ загублені на 90 –100%...

Цоколь...споруджуваний з каменю прямокутної форми. Висота цоколя до 50 див. Утрати складають 40%.
Стіни...Є тріщини шириною до 5 див. Загальний технічний стан стін незадовільний.
Карнизи – кам'яні, не штукатурені, споруджувані з формованої цегли, складного профілю.
Карнизи поростили кущами і деревами. Утрати складають 50%.
Дах – складного профілю, покрита руберойдом. У деяких місцях дах ушкоджений.

Водовідвід здійснюється через лотки...у товщі стіни. Лотки не забезпечують повного водовідводу, що приводить до подальшого руйнування спорудження. Збереглося одне дверне заповнення в задовільному стані.

Будь-які елементи інтер'єра не збереглися. Приміщення замокають і поступово руйнуються. Загальний технічний стан інтер'єра незадовільний...

Для того, щоб потрапити в каземати, треба пройти через подвійну лінію оборонних рубежів, стіни і перекриття яких виконані з бетону до 2,5 м... У зв'язку з тим, що в західній частині казематів робилися спроби організувати склади, приміщення тут знаходяться в задовільному стані /будівельне сміття відсутнє, стіни побілені/. Інтер'єр інших приміщень казематів – незадовільний.


Создан 12 мая 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником