Сайт для любителей путешествий по просторам родной страны

История замка




Підгорецький замок розташований на одному з відрогів Подільської височини на висоті 399 м над рівнем моря, біля підніжжя якого починається долина річки Стир. Південна частина плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані укріплення замку і в'їзна брама, а в сторону долини — палац, з вікон якого відкривається чудовий краєвид. Під час хорошої погоди місцевість проглядається на десятки кілометрів.
Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.
Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку влаштовано каземати. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами. Ці тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а у випадку військової потреби — для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими елементами якої є глибокий, облицьований каменем рів і земляні вали.
Замок знаходиться приблизно за 2 км від сучасної траси Львів-Київ (міжнародний автошлях М 06).
На місці теперішнього замку існували більш давні укріплення, які згадуються під 1530 роком. На замовлення коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, який придбав його 1633 року у родини Підгорецьких, відомий архітектор фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створює проект укріплень, а Андреа дель Аква - двоповерхового палацу з триповерховими павільйонами по боках і вежею, в стилі бароко та пізнього ренесансу.
Будівництво велося протягом 1635—1640 років. Службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою, пристосованою до оборони. З трьох боків палац був оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. До замку в'їжджали через велику браму — портал з двома колонами. На брамі на мармуровій таблиці висів напис латинською мовою: "Вінець ратних трудів — перемога, перемога — тріумф, тріумф — відпочинок".
Вже у 1646 році замок відвідує король Владислав IV, на честь якого влаштовується феєрверк. Під час бойових дій в період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького замок зазнає серйозних ушкоджень. Станіслав Освєнцим 1651 року писав:«Я бачив Підгірці, гарний палац і фортеця... тепер місцями зруйновані і напсовані».
У 1656 році починається його відбудова. Онук коронного гетьмана дарує замок Яну ІІІ Собєському разом із селами Підгірці і Загірці за умови, що той буде наглядати за бродівською фортецею до повноліття Якуба Собєського. Реставрація замку тривала до 1680 року, та вже у 1688 він постраждав від нападу татар.
Фасади Підгорецького замку мають відверто "французький слід". Тричастинна композиція ризалітів простежується як у замках Франції та у палацах, побудованих за їх взірцями (наприклад, львівський палац "Під Лебедем").
Інтер'єри Підгорецького замку вражали сучасників своєю красою і пишнотою. Тематичні зали мали назви Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна. Інтер'єр Китайської зали Підгорецького замку, ймовірно, слід визнати кращим інтер'єром в стилі шинуазрі на теренах тодішньої України. [Джерело?] Окремо зберігалися речі, що належали королю Яну ІІІ Собєському. Кімнати прикрашали портрети власників замку, копії Рафаеля, Рубенса, Тіціана, Караваджо. Картини польського художника Чеховича, полотна Якоба де Баана на історичні теми - "Облога Смоленська" і "Прийом шведських і бранденбурзьких послів Володиславом IV". Їдальню прикрашали портрет гетьмана Конецпольського на стелі та 72 портрети видатних політичних та духовних діячів, чорний мармуровий стіл на якому хрестили короля Яна ІІІ.
У 1720 році замок разом з численними селами купує у Костянтина, сина Яна ІІІ Собєського, Станіслав Жевуський. І в 1728 році його син Вацлав Жевуський починає масштабну реконструкцію Підгорецького замку. Між павільйонами і вежею будуються додаткові приміщення і палац стає триповерховим. Підйомний міст з іншим павільйоном розбираються. Для численних гостей маєтку будується так званий Гетьманський заїзд із сонячним годинником. Вацлав Жевуський зібрав велику колекцію цінних картин та старовинної зброї, перевозить найцінніші речі з Олеського замку. Створюються друкарня та театр.
У 1779 році помирає Вацлав Жевуський, який прожив останні роки, як чернець-капуцин. Відбувається три аукціони для розпродажу майна і на останньому, у 1787, Підгірці разом із селами Хватів, Гутище і Загірці викупає син Вацлава Северин Жевуський, який відомий своїми алхімічними дослідами та пошуками скарбів.
В цей час замок поступово занепадає. Фактичним власником стає управитель Ремішевський, який поступово розпродає цінності. Такий стан справ продовжується і за спадкоємця Северина Жевуського Вацлава, який проводить більшу частину часу подорожуючи і гине в 1831 році. В 1833 до замку переїжджає Леон Жевуський. Він відновлює зірваний дах, двері, шибки і приводить замок до ладу. Через те, що був бездітним, Леон передає замок князю Євстахію Сангушку за умови, що той відреставрує замок. Відтак у 1867—1903 роках проводяться ґрунтовні реставраційні роботи.
Під час Першої світової війни за замок дбав граф М. Ґрабіковський. Російська армія, котра захопила ці терени, замок не знищила, а "лише" пограбувала - було вивезено найцінніше. Влітку 1915 року в замку містився штаб 5 австро-угорського корпусу. У той час Підгорецький замок був на лінії фронту і йому загрожувало знищення від російської артилерії. Проте, з наказу Олексія Брусилова замок збережено, проте ще раз пограбовано і понищено внутрішнє оздоблення.
До 1939 року тут діяв приватний музей князів Сангушків. У 1940 році, після приходу радянської влади, замок-палац передається Львівському історичному музею. Під час Другої Світової війни палац сильно постраждав. Окрім того, князь Роман Сангушко евакуював із замку більшість колекції, частина з якої опинилася у Сан-Пауло (Бразилія), з якої створили мистецьку фундацію. У 1945 році замок був розграбований військовослужбовцями Золочівського гарнізону. У 1947 році музей було закрито і у 1949 відкрито санаторій для хворих туберкульозом.
У 1956 році в Підгорецькому замку стається велика пожежа, яка знищує більшу частину внутрішнього оздоблення, після якої починаються відновлювальні роботи. Проте, лікарня-санаторій для хворих на туберкульоз тут залишається до часів незалежності України.
У 1997 році відбувається переломний момент у історії замку - завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького, Підгорецький замок передають Львівській галереї мистецтв. Того ж року створюється благодійний фонд відродження Підгорецького замку, який очолює Б. Возницький. В фондах галереї збереглося 85% речей з замку, які планується туди повернути і розмістити у відновленому палаці музей інтер'єрів.
Підгорецький парк належить до пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих "італійських парків", він є найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком подібного типу. Розкішний колись парк оточує замок з усіх боків, його план вирізняється цілісністю художнього задуму і глибоко продуманим взаємозв'язком рельєфу, архітектури, скульптури і рослинності.
Так званий італійський парк знаходився з північного боку ансамблю. Його розташували на терасах. Зберігся старий дереворит із зображенням того парку. На першій терасі був невеликий партер з рослинним візерунком. До другої тераси вели барокові сходи, що спиралися на аркаду. Нині аркаду з міркувань безпеки закладено цеглою, бо вона загрожує обвалом.
Найбагатшою за оздобленням була друга тераса, де були фонтан, партери та мармурові скульптури з Італії. Зараз скульптур нема - за переказами за радянських часів їх вивезли до Санкт-Петербургу.
Третю терасу прикрашав зелений масив з просіками, що використовувались для прогулянок. На пагорбах за останньою терасою був виноградник. Парк на терасах не зберегли, його ще належить реставрувати.
З багатьох причин замковий парк давно втратив свій первісний вигляд. Руйнації замку та італійського парку почалися ще в XVII столітті. Тільки за період 40 років (1650-1690) парк руйнували тричі - у 1650, 1672 та 1688 роках. Остаточно бароковий парк зник у XX столітті.
Косте́л Воздви́ження та свято́го Йо́сипа був побудований на замовлення Вацлава Жевуського (за деякими даними він був також і автором проекту) у 1752-1766 роках як родова усипальниця. Архітектором був Кароль Романус. Костел має форму барокової ротонди діаметром 12 метрів.
Головний фасад прикрашає портик з 14 колон коринфського ордеру, на аттику якого було встановлено 8 скульптур святих роботи Фессінгера та Лебласа. Одна зі скульптур була знищена під час Другої світової війни. Від костелу до замку веде 300-метрова липова алея, перед костелом стоять скульптури Богоматері та св. Йосипа на колонах.
Інтер'єр був розписаний у 1765—1766 роках художником Л. Смуглевичем та його сином. Після них розпис продовжили чотири майстри з Жовкви - Дем'ян, Войцех, Констентин та Микола і двоє львів'ян Гургилевич та Витанецький. З 1861 року костел є парафіальним храмом.
У 1944 році купол храму, північно-східну стіну та одну зі статуй було пошкоджено артилерійським снарядом (з того часу статуй тільки сім). У 1945 році костел було закрито і у 1976—1979 роках відреставровано під керівництвом архітектора Ігора Старосольського. Зараз храм реставрується разом із замком і переданий греко-католицькій громаді села.
Костел св. Йосипа замикає давню перспективу-дорогу, що прокладена вздовж південної вісі барокового ансамблю ще за часів Жевуських. Колись дорога йшла повз рясно висаджені дерева, які вистригали стіною, що видно на архівних фото. В кінці цього зеленого коридору й височів костел. Зараз між замком та костелом пролягає ґрунтова дорога загального користування.


Создан 13 мая 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником