Сайт для любителей путешествий по просторам родной страны

 

История Манявского скита




Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир бере свій початок від Скита Манявського, заснованого в другій половині 13 століття. Саме в цей час в Манявські гори прийшли ченці, як проповідники віри Христової та засновники скита-монастиря. Цей монастир був заснований на північний схід від сучасного, на відстані приблизно 820 метрів, в святому місці Українських Карпат в районі «Блаженного каменя».
«Блаженний камінь» - дивовижний витвір природи, камінь-брила розміром 10x3 метри з гротом. Природна ніша в скелі має ширину біля 4-х метрів, висоту 1,5 метра і на 2 метри врізається в гору.
За народними переказами та твердженнями окремих істориків, саме з цього місця розпочав свою богоугодну історію Скит Манявський. Ченці Києво-Печерського монастиря вийшли з Києва в напрямку Карпат, шукаючи чудодійну воду, яка повинна бути схожою з водою «Києво-Печерською». Вони зупинилися біля каменя – печери з цілющим джерелом. Облаштувавши в печері житло, ченці молитвами, водою та зібраними травами зцілювали хворих та немічних.
На місці, що зветься «Блаженний камінь» , в 1281 році було засновано Хресто-Воздвиженський монастир. Письмові свідчення заснування монастиря як чернечої громади слід брати з 1608 року. Засновниками були галичани Іван Вишенський та Йов Княгинецький, обидва вихованці Афону (Атосу) , що з грецької означає Свята Гора.
В 1621 році монастир отримав Грамоту Ставропігії від патріархів Константинополя й Олександрії. Це було унікальне в Європі право прямого підпорядкування Патріарху Царгородському. В 1628 році на Київському соборі Скит наділили званням прота (головуючого) . До його протії належало 556 монастирів.
6 вересня 1785 року монастир закрили….
Нова Україна народжується з минулого. Ці дві категорії роз`єднати неможливо. Із глибини пізнання духовних скарбів, створених нашими попередниками, неможливо формувати нові ціннісні орієнтації в умовах нашої незалежності.
З Божою ласкою, 28 травня 1998 року цей монастир було відкрито.
(Із рекламного буклету монастиря)

«Манявський Скит» - це, розташований у мальовничому гірському урочищі, поблизу села Манява, старовинний монастир-скит 17 ст., засновником якого є виходець із Афону монах Йов Княгинецький. Колись цей монастир підпорядковувався безпосередньо константинопольському патріарху.
Свого часу тут знаходилась велика бібліотека стародруків. Легенди кажуть, що сюди неодноразово навідувався легендарний гуцульський опришок Олекса Довбуш. Вище монастиря є один з наймальовничіших карпатських водоспадів - Манявський водоспад.
Манявський Скит заснував в 1612 р. Йов Княгинецький. У 1620 р. Царгородський патріарх надав скитові право ставролігії. У середині 17 ст. скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині й навіть у Молдавії. У 1612 р. споруджена Хресто-Воздвиженська церква. У 1620-1621 рр. монастир обведений оборонним муром з трьома вежами, які знищили турки 1676 р. За підтримкою українських гетьманів, молдавських господарів, російських царів, місцевих криторів 1681 р. скит був відбудований.
За вірогідними джерелами у скиті похований гетьман України І. Виговський (1664 р.). Протягом 1970-1980 рр. тут проведені значні реставраційні роботи. Після цього Скит був оголошений історико-архітектурним заповідником. Тепер в ньому розташований Хресто-Воздвиженський монастир УПЦКП.
Манявський скит - це пам'ятка архітектури 17 століття, яка знаходиться в гірському масиві Горгани, що на Івано-Франківщині.
Деякі дослідники вважають, що Скит засновано на схилі Вознесенської гори у 13 столітті ченцями літописного Іванівського монастиря - монахами Пахомієм і Іоаникієм, після його руйнування під час монголо-татарської навали.
Інша версія вказує на заснування нової Манявської обителі у 1611 році першим її ігуменом Йовом Княгинецьким, що був родом з міста Тисмениця і який разом з чернецем-письменником Іваном Вишенським виховувався на грецькому Афоні (через це Манявський скит іноді називають українським Афоном).
Протягом наступних десяти років монастир зростав і розбудовувався. У 1611-1612 роках зведена церква Воздвиження Чесного Хреста, а у 1620 році вона була перебудована на зразок Хресто-Воздвиженського дерев'яного собору Києво-Межигірського монастиря.
Того ж року Константинопольський патріарх надав скиту право ставролігії і монастир став безпосередньо підпорядковуватись патріарху.
У 1620-1621 роках монастир укріпив свої фортифікації, територія обителі була обнесена кам'яним муром і збудовано три оборонні вежі. Під час турецьких і кримсько-татарських набігів за стінами монастиря переховувались мешканці навколишніх сіл.
Розквіт монастиря припав на середину 17 століття, коли він мав близько 200 ченців і йому були підпорядковані десятки галичанських, буковинських та інших монастирів.
У той час скит розвивав багато промислів і ремесел - солеваріння, виноробство, різьблення й іконопис. Монастир мав у той час власну бібліотеку, в якій було зібрано велику кількість стародруків (зібрання тепер зберігається частково у Відні та у Львові).
Існують відомості, що у скиті, за його заповітом, поховано розстріляного поляками у 1664 році гетьмана Запорізького козацтва Івана Виговського. Перекази також кажуть, що скит неодноразово відвідував відомий гуцульський опришок Олекса Довбуш.
Під час польсько-турецької війни скит було зруйновано турками у 1676 році, але за підтримки українських і російських можновладців у 1681 році він був відбудований.
У 1698-1705 роках в інтер'єрі одного з храмів обителі – Хресто-Воздвиженської церкви, було влаштовано головний іконостас, виконаний артіллю під проводом українського живописця Йова Кондзелевича.

Скит довше за інші православні монастирі на Буковині тримався під час переслідування з боку австро-угорського уряду і в обителі переховувалось багато православних ченців. Але у 1785 році монастир було закрито і монахів розпущено, які, як відомо, щедро пригостили на добру пам'ять місцевий люд молдавським бочковим вином зі своїх винних погребів.
Відтоді монастир запустів і його споруди поступово руйнувались.
Монастирську Хресто-Воздвиженську церкву було з часом перенесено до містечка Надвірна, де вона згоріла у 1914 році під час Першої світової війни. Головний іконостас храму було врятовано і передано до церкви містечка Богородчани, на честь чого цей шедевр тепер називається Богородчанський іконостас. Пізніше він знаходився у Відні, а з 1923 року зберігається в Українському Національному музеї у Львові.
Протягом 1970 - 1980 років на території монастиря тривала робота по реконструкції цієї архітектурної пам'ятки і у 1980 році було відкрито історико-архітектурний музей.
У 1998 році Манявський скит передано Українській Православній Церкві Київського Патріархату і монастир почав відроджуватись. Відбудований Хресто-Воздвиженський собор, братські келії, відновлені фортечні мури.
На тепер Манявський Хресто-Воздвиженський монастир є одним з найвідоміших православних монастирів на Заході України. Поряд з святинею знаходиться один з наймальовничіших карпатських водоспадів - Манявський водоспад.


Создан 13 мая 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником